Як треба розмовляти з ДАІшниками (Сторінка 3 із 3)

АДМИНИСТРАТИВНЫЙ ИСК.
об отмене ограничения в праве собственности и обязательстве совершить действия.
в соответствии со ст.288 КУоАП, ст.17,18 КАС
иск подлежит рассмотрению Гагаринским судом г.Севастополя

хххххххххххххххх (далее Истец) является, физическим лицом, владельцем автомашины ГАЗ-2705, гос.ном. хххххххх.
хххххххх, руководствуясь ст.ст.19, 41, 58 Конституции Украины, Гражданским Кодексом Украины (ст. 3, 11, 12, 182, 237, 245, 246, 1003), Правилами дорожного движения (п.2.1 "б"), оформил доверенность на управление указанным транспортным средством на имя физического лица, ххххххххххххх, которая в соответствии со ст.ст. 3, 11, 12, 182, 237, 245, 246, 1003 Гражданского кодекса, ст.58 КАСУ была заверена руководителем предприятия, на котором работает ххххххххххххх
Ст.182 Гражданского кодекса Украины устанавливает обязательность нотариального заверения документов дающих право на изменение права собственности, или изменяющих право собственности. Право на пользование недвижимым имуществом не подлежит нотариальному заверению и государственной регистрации.
Тем более такая обязанность не предусмотрена в отношении движимого имущества, которым и является автомобиль.
Ст.245 ГКУ гласит, что  "Довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів,  може бути посвідчена уповноваженою  на  це  посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження  нерухомим  майном,  довіреностей  на  управління  і розпорядження    корпоративними   правами   та   довіреностей   на користування і розпорядження транспортними засобами."
Т.е. нормы ст.245 ГКУ запрещают не нотариальное оформление доверенности именно "на користування і розпорядження транспортними засобами". Предлог "і" в контексте ст.245 очевидно говорит, о том, что доверенность, которая не может быть заверена согласно ст.245, а подлежит только нотариальному заверению, подразумевает и право пользования и право распоряжения.
Очевидно, что право пользования возможно предоставить без права на распоряжение, в то же время, право на распоряжение не возможно предоставить без права на пользование. Именно по этому законодатель запретил заверение доверенности на право пользования и распоряжения, т.к. в этом случае меняются имущественные права, что согласно ст.182, 245 ГКУ подлежит государственной регистрации.
Согласно ст.19 Конституции Украины – "Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що  не передбачено  законодавством.".
Согласно ч.3 ст.12 ГКУ "3. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від  права  власності на транспортні засоби,  тварин, нерухомі  речі  здійснюється  у  порядку,   встановленому   актами цивільного законодавства."
Однако Истец не отказывается от права собственности в своей доверенности, а лишь дает  право пользования третьему лицу.
28.09.2009 автомашина ГАЗ-2705 гос.ном. ххххххххх под управлением ххххххх. была остановлена старшим лейтенантом милиции ххххххххххх, который составил административный протокол СН ххххх1 о якобы имевшем место нарушении ПДД и КУоАП, при этом в протокол были внесены заведомо не правдивые сведения, а именно:
1. в протоколе указано, что водитель своими действиями нарушил требования п.21.1 ПДД
2. принадлежность транспортного средства указана ЧП "ххххх"
3. в протоколе указано, что хххххххх.. "управлял ТС ГАЗ-2705 хххххх, без документов на право управления транспортным средством (отсутствует временный техпаспорт на право управления)".
Все утверждения не соответствую действительности:
1.    П.21.1. ПДД устанавливает правила перевозки пассажиров, а ответсвенность за такого вида нарушения установлена ст.121 КУоАП;
2.    указанное ТС принадлежит физическому лицу – хххххххххх, на основании технического паспорта (Приложение № 3)
3.    Водитель ТС хххххххх., управлял ТС на основании доверенности, выданной в установленном законе порядке (о чем есть его пояснение в протоколе), что подтверждает законность управления именно этим транспортным средством, предъявил технический паспорт на ТС (Приложение № 3), который согласно п.2.1 "б" ПДД является документом о государственной регистрации ТС, предъявил права категории "В", и полис обязательного страхования гражданской ответственности.
В то же время ч.1 ст.126 КУоАП говорит, что состав административного правонарушения образует:
     "Керування транспортними  засобами  водіями,  які не мають при собі або не пред'явили чи не передали  для  перевірки  посвідчення водія  відповідної  категорії,  талона до нього,  реєстраційних та інших  документів,  що   підтверджують   право   користування   чи розпорядження  транспортним  засобом"
Ни один закон Украины не предусматривает какое либо отдельное заверение доверенности на право пользования ТС, в то время как право распоряжаться ТС требует нотариального заверения (ст.182 Гражданского кодекса Украины)
Более того, на место остановки прибыл владелец ТС, ххххх который лично подтвердил правомерность пользования ТС ххххххх., и потребовал вернуть талон технического осмотра, однако инспектор проигнорировал законные требования ххххххх.
В данном случае регистрационные и другие документы, подтверждающие право пользования были предъявлены Инспектору, таким образом, Инспектор внес в протокол сведения не соответствующие действительности, приписываемое правонарушение не соответствует нормам КУоАП по которым наступает ответственность, а значит такой Протокол и Постановление должны быть отменены.

Действия Инспектора, ограничивают собственника ТС, ххххххх. в правах гарантированных Конституцией Украины, а именно, изъятие талона о прохождение технического осмотра, делает не возможным эксплуатацию ТС собственником, его право соответственно ограничено не законно и подлежит восстановлению.
Для обеспечения своего права на пользование ТС Истец вынужден был обратиться к нотариусу, что причинило ему убытки в сумме 220 (двести двадцать) грн. (Приложение № 5)
Учитывая изложенное, руководствуясь ст.ст.19, 41, ст. 58 Конституции Украины, ст.12, 182, 245 ГКУ, ст.ст.122, 121, ст.246, 247, 248, 288,   КУпАП, ст.17,18, 105 КАСУ

ПРОШУ:

1.    принять исковое заявление к производству и освободить Истца от уплаты судебного сбора соответственно ст.288 КУоАП
2.    приостановить исполнительное производство по Постановлению СН № хххххот 28.09.2009 о наложении штрафа
3.    отменить Протокол СН № хххот 28.09.2009 об административном правонарушении
4.    отменить Постановление СН № ххххх от 28.09.2009 о наложении штрафа
5.    обязать ОГАИ УМВД Украины в г.Севастополе вернуть талон о прохождении государственного технического осмотра.
6.    взыскать с ОГАИ УМВД Украины в г.Севастополе 220 (двести двадцать) гривен материального ущерба причиненного истцу
7.    судебные издержки возложить на ответчика

ПОЯСНЕННЯ
до адміністративного позову
про скасування обмежень у розпорядженні приватною власністю

Позивач звернувся до суду за захистом права приватної власності на транспортній засіб (дали ТЗ), що належить йому.
Відповідач вважає що Позивач не мав права посвідчувати довіреність на право користування ТЗ інакше як в органах нотаріату.
Позивач не згоден з такою позицією Відповідача, виходячи з норм Конституції Україні та норм Цивільного кодексу Україні, а саме:
Ч.4 ст.13 Конституції Україні наголошує "Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом."
Ч.1 Ст. 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Ч.1 ст.41 Конституції Україні наголошує "Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності."
Ч.4 ст.41 "Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним."
Ст. 92. Виключно законами України визначаються:
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;
7) правовий режим власності;

Зі змісту наведених статей основного Закону вбачається що, по перше – право приватної власності є непорушнім та захищається Законом, правовій режим власності встановлюється виключно законами України, громадяни України не зобов'язані виконувати те що не передбачено законодавством.
Роз’яснення терміну "законодавство" дано Конституційним судом Україні по справі № 2-рп/98 "Справа про тлумачення терміну "законодавство"".
У той же час термін "закон, законі" додаткового роз’яснення не потребує, тому що зміст ст.75, п.3 ст.85, ст.91 Конституції дає таке роз’яснення.
Правові засаді власності, правіла набуття, зміні та користування власністю зведені в Цивільній кодекс Україні, що є законом.
Закон Україні "Про дорожній рух" визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.
Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до Закону "Про дорожній рух" Кабінетом Міністрів прийнято законодавчий акт "Правила дорожнього руху" (далі "Правила"), що встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідальність за порушення Правил встановлена законами - Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним кодексом України.
Закон "Про дорожній рух" встановлю наступні права та обов’язки водія ТЗ:
Стаття 16. Основні права та обов'язки водія транспортного засобу
Водій має право:
довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування;
Водій зобов'язаний:
мати при собі та на вимогу працівників міліції, ................ передавати для перевірки посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом, а також дорожні (маршрутні) листи і документи на вантаж, що перевозиться (крім власників транспортних засобів, які використовують їх в індивідуальних некомерційних цілях), .......................
Сам Закон "Про дорожній рух" не встановлює перелік документів що підтверджують право на керування транспортним засобом, але:
ст.15 Закону наголошує, що "Право на керування транспортними засобами відповідної категорії може бути надано" по перше: з певного віку людині, по друге – за відсутність медичних протипоказань.
Ч.13 ст.15 Закону наголошує, що "Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії і талоном до посвідчення водія транспортного засобу".
Тобто сам Закон встановлює, що іншім документом, що підтверджує право на керування ТЗ є талон до посвідчення.
Правові засаді користування, володіння, та розпорядження ТЗ – рухомім майном встановлені Цивільним кодексом Україні (далі ЦКУ), що регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Так п.3 ч.1 ст.3 ЦКУ наголошує що Загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; а п.5 гарантує "судовий захист цивільного права та інтересу".
Ст.12 ЦКУ наголошує що "Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд." та "особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом."
Ст.181 ЦКУ встановлює поняття рухомої та нерухомої речи, а ст.182 ЦКУ загальні засаді реєстрації права власності на нерухомі речі та його зміни.
Згідно ст.181 ЦКУ "Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації."
Тобто, згідно ст.181 ЦКУ виключно законом, режим нерухомої речі може бути поширений на будь яке майно. Але законодавство Україні не має в своєму склади закону про поширення режиму нерухомою речі на автомобілі, а сама ст.181 ЦКУ не вказує в переліку такій об’єкт як "автомобіль".
Певні правила по реалізації права власності на транспортній засіб встановлені самим Цивільним кодексом, а саме
п.2 ч. 3 Ст.12 "Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства."
п.4 ч.3 ст.245 "Довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами."
Ст.799 "Договір найму  транспортного  засобу  за  участю  фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню", де поняття найму визначено ст.798 ЦКУ.
Ст.800, 801 конкретизують права та обов’язки наймача, на сам перед, це право самостійно укладати договорі перевезення, та нести витрати пов’язані з користуванням ТЗ.
Надання таких прав закріплене законом, тобто не може бути скасовано, або обмежено договором, а передача ТЗ власником іншої особі без надання таких прав не може вважатися договором найму.
Ст.827 також встановлює обов’язкове нотаріальне посвідчення "договору позички транспортного  засобу,  в  якому  хоча б однією стороною є фізична особа,  укладається у письмовій формі  і підлягає нотаріальному посвідченню."
Але сам договір позички є таким що "одна сторона  (позичкодавець) безоплатно передає  або  зобов'язується  передати  другій  стороні (користувачеві)   річ   для  користування  протягом  встановленого строку."
Тобто для того щоб договір вважався договором позички необхідна передача речі власником користувачеві на певній строк. Згідно ч.1 ст.833 ЦКУ користувач несе   звичайні   витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування. Тобто якщо, власник речи не надав право особі нести витрати пов’язані з користуванням майном, такій договір не може вважатися договором позички.
Згідно наведеного, законом, не встановлено обмежень та правил, відповідно до яких особа що є власником майна (транспортного засобу), зобов’язана реєструвати своє рішення надати у користування ТЗ іншій особі, якщо при цьому по перше витрати на утримання ТЗ залишаються за власником, а по друге особа якій надано право користування не має права самостійно розпоряджатися майном та використовувати його для власних потреб. Тобто таке надання не є договором оренди (найму), та не є договором позички.
Згідно ст.16 ЗУ "Про дорожній рух" саме законом (і тільки законом) встановлюються правила згідно якім власник надає довіряє у користування транспортній засіб.
Якщо такі правила законом не встановлені, це не позбавляє власника довірити користування ТЗ іншої особі, в силу ст.19 та 41 Конституції Україні, а надає власнику право самому вирішити питання у якій спосіб здійснити своє право власника, бо закон також не встановлює будь яких обмежень, крім наведених, у реалізації цього права.
Тому власником була видана довіреність, посвідчена за місцем роботі власника ТЗ, відповідно до ст.3, 11, 12, 182, 237, 245, 246, 1003 Цивільного кодексу Україні, та ст.56, 58 Кодексу адміністративного судочинства Україні (далі КАСУ).
Відповідно до ч.2 ст.71 КАСУ "в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову".
Таким чином, згідно Закону, саме відповідач повинен навести норму закону (саме закону, а не законодавчого акту) яка забороняє довіреність у користуванні транспортним засобом іншій особі без нотаріального посвідчення, або встановлює порядок оформлення такої довіреності.

судья не уловим.... 
но по прошлым делам у него - как правило иски к гаи он рассматривает в пользу водителя...