200 кілометрів — і без заправки!

Микола Христич розробив автомобіль, який замість пального їздить на... пружині та не має гальм

Микола Христич піднімає капот старенького “Запорожця”, а там замість двигуна внутрішнього згорання — сталева пружина. Діаметр її майже такий, як у запасного колеса. От і все.

Ні, даруйте, ще є редуктор, коробка передач, генератор та акумулятори. Все це з'єднано в єдиний механізм, який працює бездоганно, мов дорогий швейцарський годинник. Але на механічному автомобілі пана Христича сміливо можна ставити клеймо “Made іn Ukraіne”.

— Я експериментую зі своїм авто щонайменше 30 років, — пояснює співрозмовник. — Спочатку розробив спеціальний інжектор, за допомогою якого бензин перетворював на газ. Але ж запаси природних ресурсів не безмежні. Та й екологію ми забруднили до критичної межі. Тому затявся: зроблю механічного легковика. Ідею виношував довго. Ще довше креслив і рахував. Проектів було багато. Але найперспективніший — ось із цією пружиною, до речі, з дамаської сталі.

Принцип роботи простий: запускаю її акумулятором чи механічно — рукояткою. Усе, можна їхати. На скільки вистачає заряду? На 200 кілометрів. А далі пружина “підзаряджається”, точніше — стискається автоматично. Яка швидкість руху автомобіля? Наразі 100 кілометрів за годину. Але може бути і більша — усе залежить від коробки передач.

Український конструктор переконаний, що за механічним двигуном майбутнє. Ще б пак, не треба й грама пального. Натомість cтиснув пружину під капотом — і поїхав куди захотів: хоч до лісу на пікнік чи в Крим до моря. Уявляєте, яка це економія для власника такого автомобіля? Наприклад, із Рівного до Києва і назад майже 800 кілометрів. Скільки б довелося “спалити” грошей на традиційному двигуні? Щонайменше 800 гривень.

— А на “сталевій пружині”, — усміхається конструктор, — ні копійки. Їдеш і не переймаєшся, чи вистачить купюр у гаманці до наступного населеного пункту. За принципом стисненої пружини можуть рухатися і вантажікви, і навіть гелікоптери.

Старенький “Запорожець” заводиться ледь чутно і працює тихенько. Ще мить, і ми вже мчимо вулицями міста назустріч вітру і новій мрії українського умільця. “Ще одна новинка, — ділиться досягненням співрозмовник, — на цьому авто немає гальмівних колодок”. Від такого несподіваного “відкриття” відчуваю, що спина моя враз змокріла. Натомість Микола Христич спокійний.

— Не хвилюйтесь, — усміхається, — гальмівну функцію в автомобілі виконує редуктор. Хочете побачити — як? Будь ласка. Різко натискає на педаль, і “Запорожець” зупиняється, мов укопаний.