Подорож Львів - Драгобрат 17-18 Березня

Ну добре-добре. Значить діло було так. Прийшов я з роботи в пятницю, десь так в годині 8, ну як завжди, замаханий до краю. Ну ліг біля телевізора, настроївся на сон  і тут дзвонить мій дружбан на прізвисько Боцман і каже, ну давай поїдемо за тиждень на Драгобрат. Я кажу - ну я в принципі не проти, але за тиждень нам світить п'янка в іншого дружбана, а він на Драгобрат не поїде ні за що. Ну типу здоров'я не позволяє. Ну тут я візьми і скажи - а давай завтра. Ну, він взяв і погодився. Я його скоренько відрядив на прокат за спорядженням для його і моїх дітей (в нього 3 в мене 2) , а сам став збирати манатки. Виїзд призначили в 6 ранку, зустрітися мали в 7 на Львівській окружній. Ну як завжди запізнилися так хвилин на 15 і поїхали на Франківськ. Їхали достатьно довго, було кілька зупинок, ну одним словом десь в годині 10ю30 були в Ясіня. Машин по трасі з лижами було зовсім мало, а ті місця, де по-дорозі були підйомники нас злегка насторожили- снігу 0, народ вже майже приступає до садіння картоплі (ну це внас розвага така національна, типу знайди восени те - що закопав навесні.)

В Ясіні на місці збору вже чекала ціла череда УАЗИків, санітарок та ГАЗ 66. Ціна така -УАЗИК 120 грн, санітарка - 140, ГАЗ 200. Нас було 9, тому всі ми запхалися в санітарку і поїхали догори. Ну машиною це можна назвати з великою натяжкою, за пів години підйому ми неодноразово зупинялися, шофер кілька раз вилазив, чухав потилицю, щось там шаманив і ми їхали далі. Підйом - 7 км, і десь біля 1 км по висоті. Їхали над річкою, санітарка скакала як гірський козел. Деколи розминалися з зустічними, для цього там спеціальні місця є.

Виїзджаємо наверх, а там снігу - вище машини. Машина їде в такому сніговому тунелі. На місці нас вже чекали. Розмістилися у Журавля (садиба називається за прізвищем господаря) Ну ми там вже колись були - нормальні умови і ціни помірні (60 грн з носа). В нього було тільки 2 тримісні номери, ну ми туди якось втиснулися.
Ну в цілому нормально. Пообідали, прийняли плящинку -(фатальна помилка, не робіть так ніколи, хоча в мого дружбана на цей рахунок думка протилежна) і вирушили до підйомнимків. Іти десь хвилин 15, але далася взнаки висота, випита плящинка і дуже зручні для ходіння гірськолижні черевики. Ну прийшли ми вже трохи замахані, мені довелося нести лижі майже всього мого сімейства.   І тут я зробив другу фатальну помилку, купив мені і дітям абонемент на 20 підйомів (так по ціні виходить дешевше). Ну думаю 20 підйомів за 2 дні я вже точно викатаю, тим більше що черга на витягах -десь на 5-10 хв.  Ну вистояли ми чергу, залізли на бугель, поїхали. Довжина витягу - десь кілометр. І тут починається найцікавіше. Ви фільми про полярників бачили - ну то тут було набагато гірше. Внизу на витягах, все прекрасно, падає м'якенький сніжок, затишно, ну все ОК. Піднімаєшся на метрів 200, починається туман, видимісь стає все меншою, а коли піднялися вище рівня лісу, дуже сильний вітер, такий сильний, що змітає лід зі схилу, і ці крижинки зі страшнию силою січуть по лицю, ну точно як наждак. Я думав маски - це понти, а тут безь цього - нестерпно. Вітер був такий сильний що коли сходив з витягу, то тебе несло, ніби ти Карлсон з моторчиком ззаду. Малі не могли навіть стояти, і зразу сховалися за кучугуру снігу від вітру. Але це не вихід, треба швидше з вершини вниз, ну але навики катання в нас всіх різні, Попробуй їх всіх спустити. Ну одним словом спускалися ми як їжаки в тумані. Внизу мій малий заявив, що з нього досить і він хоче додому, дружина пішла на маленький витяг, мій старший - теж. А я попер малого додому. Туди- сюди - хвилин 30-40, я вже конкретно замахався. Ну але потім я ще разів 5 спустився.

Зате ввечері пляшка пішла добре. Вночі валив сніг і злобно завивав вітер.

Наступного ранку ми виробили нову тактику, заїзджати не до кінці, а чуть вище рівня туману. Я їздив до самої вершини, люблю екстрім. Вітер вже був слабшим, мело тільки снігом, а не льодом. Зате туман -молоко, видимість менше 10 метрів, а в окулярах взагалі нічого не видно. Якби не опори підйомника, ЗАГУБИТИСЯ - РАЗ ПЛЮНУТИ. Малі мого друга пропустили ці опори і спустилися з іншого боку. Ми добряче нахвилювалися шукаючи їх в тумані.

Ну одним словом, абонементів тих я не відкатав, залишилася ще ціла купа дитятих спусків і кілька дорослих.

Вмїхали назад в 4. Дорога назад - повернення з казки на грішну землю. Знову та ж санітарка (ми її викликали знизу по мобільному) знову танці з бубном навколо машини. Ну одним словом в 4.30 рванули назад. Десь з пів години протинялися на перевалі - там базарчик такий приколький, народні промисли і все таке. А в восьмій я вже вдома. 256 км за 3 год. Середня витрата палива 6.25

От і вся байка.

На перевалі - прикольний базарчик, народні промисли, опудала тварин, але -дорого, дорожче ніж у Львові.

Geronimo
 :plus:

to Geronimo: Романе, заздрю чорно!!

Як востаннє? 
   Я раніше закривав сезон 1-го травня на Драгобраті -- прикольно так: на вокзал ідеш у футболці з короткими рукавами, з рюкзаками і лижним спорядженням, народ (хто не в темі) дивиться, як на стукнутих вар'ятів, на горі біля житла травичка зелена з квітками і дівчатка в купальниках загоряють, а 15 хвилин пройти до Стога -- сніжище величезний (часом унизу біля бугеля трохи посипаний труткою, щоб не танув), а особливо понтові дівчатка навіть раз-другий у тих же купальниках спускались на лижах -- грація просто шалена...