Чотири головні уроки «1-дневної березневої газової кризи»
1. Поки що нема альтернативи Нафтогаз України - Naftogaz в газовій війні проти Росії. Те, що це - війна, ми в черговий раз пересвідчилися минулого тижня. Останні кілька років деякі українські політики заявляють, що Нафтогаз треба розділити, прибрати (тому що хтось не отримав контролю над якимось потоком). Ну добре, розділити можна, звичайно, все що завгодно - пиляти у нас навчилися дуже добре, але хто ж країну захищати тоді буде на газовому фронті?
Коли виникла чергова криза від «братів», саме Нафтогаз в черговий раз підтвердив свою інституціональну і функціональну спроможність вирішити її. Уявіть тепер, що Нафтогаз би вже прибрали, розділили - хто тоді б протидіяв Газпрому? Хто б терміново закуповував газ в Європі? Хто б виборював мільярди доларів у Газпрома в Стокгольмі?
Чиновники створили б чергову робочу групу? Провели б сто-піццотий круглий стол про національну консолідацію? Напрацювали б рішення? Не смішіть. В війні треба приймати рішення, а не розводити балачки.
Нафтогаз для України сьогодні, крім національного здобутку - це також газовий Генштаб, який приймає рішення швидко і ефективно. Адвокувати знищення Генштабу в воюючій країні можуть або відверті вороги, або м‘яко кажучи нерозумні люди, які не розуміють наслідків своїх дій.
2. Власний видобуток газу треба збільшувати якомога більше і швидше. Чим швидше позбудемось залежності від імпорту, тим швидше підуть в історію газові війни та кризи. Це аксіома. Саме тому два роки тому Укргазвидобування запустило стратегію 20/20. Ми робимо те, що в зоні контролю Нафтогазу і УГВ - довели в 2017му видобуток до 24-річного рекорду 15,25 млрд м3, збільшивши видобуток на +4,4% до 2016. Продовжуємо подальше зростання.
Але на жаль, подальше суттєве збільшення видобутку в Україні залежить від чиновників та політиків.
Тут вже уряд і парламент зробили багато кроків - прийняли нарешті законопроект 3096д для дерегуляції земельних питань в нафтогаговій галузі, запрацював нарешті закон 3038 для зацікавлення громад в видобутку, знижена рента для нових свердловин, тощо. Це покращило роботу, але цього мало і це дуже повільно. Такими темпами змін війну ми точно не виграємо.
Поки що влада в цих питаннях рухається зі швидкістю черепахи, а світ (і наші вороги) рухаються зі швидкістю світла. На прийняття 3096д у українського парламенту пішло 2,5 роки. Вже скоро 3 роки, як Полтавська облрада не погоджує видачу спецдозволів на нафту і газ. Вже скоро 2 роки, як в Україні не проводяться аукціони на нові ліцензії на газ і нафту. Це все - жахливі втрати часу та можливостей. Так війну ми точно не виграємо.
Ми - в екстраордінарних обставинах, а тут треба робити екстраордінарні кроки. Є уряд, є РНБОУ, є інші органи, які можуть і повинні прийматі рішення швидко і ефективно.
Наразі виглядає так, що це інші країни воюють за газ і намагаються позбутися залежності від імпорту, а не Україна. Власний видобуток більше треба Альберті в Канаді, де отримання дозволу на буріння займає 2-3 дні (а не 2-3 роки, як в Україні). Невипадково, мабуть, що видобуток газу в Альберті сягає 110 млрд м3 на рік, а в Україні - 20,5 млрд м3. Власний видобуток також мабуть потрібніший Норвегії, яка проводить десятки аукціонів на нові ділянки (видобуток та експорт 120 млрд м3). Або США - де нещодавно оголошені аукціони на найбільші нові площі в історії (видобуток вже >600 млрд м3).
Українська влада не може втрачати роки на балачки і розказувати, що ми начебто воюємо за енергонезалежність. Прийміть воєнні рішення - зробіть видобуток власного газу пріоритетом на ділі а не на словах. Видавайте ліцензії сотнями справжнім компаніям, які інвестують мільярди в розвідку і видобуток. Давайте дозвіл на буріння за 2-3 дні, як в Альберті, а не 2-3 роки як в Україні. Припиніть зупинки працюючих ліцензій, де ведеться видобуток.
Приймайте рішення швидше, як на війні. Збільшуйте видобуток на ділі.
3. Газові інтерконнектори між країнами забезпечують безпеку не тільки України, а й всього регіону. В цій кризі нам підставила плече Польща, а стало це можливим тому що Нафтогаз з 2014 року розвиває систему газопроводів між Україною, Словакією, Польщею, Угорщиною, Молдовою, Румунією. Диверсифікація шляхів постачання газу звела нанівець будь-який газовий шантаж «братів». Саме наявність альтернатив постачання дозволила звести газову кризу в 2018 до «1 дня в березні». Нагадаю, що було в 2009 - безальтернативність російського шляху поставок вилилася в тижневу газову війну в січні 2009. Україні перекрили газ. Як результат, отримали в 2009 ганебні контракти з Газпромом. В 2018 нам вже складніше щось перекрити.
Починалося все в 2014 з імпорту газу Нафтогазом з боку Словаччини. Зараз Нафтогаз розвиває систему газопроводів для створення регіонального хабу транспортування та зберігання газу. Не виключено, що колись наявність цієї української системи допоможе вже Польщі або Словаччині протидіяти газовій кризі.
4. #Прикрути спрацювало. Громадяни України готові реально підтримувати владу, коли бачать реальні кроки по захисту інтересів країни а не просто балачки. Це було в 2014, це є і в 2018. Немає зневіри, розчарування, якщо разом ми захищаємо країну. Пам‘ятаймо це.
