Re: Это интересно (разное) - 2
ну давай я за тебя.
Те що пишеш ти не відповідає дійсності.
Мороз (Морозко, Зюзя) — божество холоду, віхоли, криги у давніх слов'ян[1].
У народі мороз постає в образі сивого й лисого діда з великими червоними вустами і червоним носом, з бородою в льодяних бурульках, вбраний у сніговий одяг і чоботи з льоду (дідусь, що без сокири прокладає мости); також уявляється й сивим волом (Сивий віл через стіну перелізе).
Мороз асоціюється зі смертю: Смерть з морозом танцювала Та на море десь пігнала, Пішла собі смерть у ліси, Побіг за нею мороз лисий; іноді символізує смуток: Бодай тебе да морозоньку, Що зморозив ти калиноньку Да засмутив усю родиноньку, І близькую, і далекую, І матінку рідненькую.
Морозко — у дохристиянських віруваннях і пізніше — божество холоду, віхоли, криги у вигляді старезного діда, що все морозить своїм подихом; лютий на тих, хто не запрошує його на кутю у Святий вечір, тобто у вечір під Різдво, і виморожує їм збіжжя на полі, тому кличуть: Діду Морозе, Діду Морозе, — йди до нас куті їсти, а коли не йдеш, то не йди на жито, пшеницю і всяку пашницю![2].
За повір'ям приходить 9 листопада з Залізної гори, найчастіше уособлюється в образі сердитого діда з булавою-кострубом у крижаному вбранні. У праслов'янському епосі займав місце бога зими й холоду, був родичем Сонця й Вітру, проте на час зими навіть могутнішим за них.
Баба-зима призначає його воєводою і він бере землю у своє володіння: сковує землю, заморожує ріки, заморожує ліс і від його холоду-духу скріплять дерева і стогне земля, люди ховаються до хат, а худоба – до хліву. Ані на полі, а ні в лісі не залишається нічого живого – усе ховається від зими, ховається від морозу[3].
Після поширення християнства
Вище приведені цитати українського фолькльору, який не існував до хрещення Русі. Так що навіть через століття після поширення християнства на наших предків, мороз для них залишався негативним персонажем.
и сам ты неуч.
Ну от і "сам дурак" почалося.
соромлюсь спитати... а ви не з лгбт?
Він з бдсм.