Герои Украины Мазепа и Карл XII (Сторінка 4 із 5)

А история говорит однозначно следующее:

Вхождение в состав Российской империи помогло украинцам сохранить свою национальную культуру, религию, самобытность, свой язык и приобрести значительные новые территории для расселения. В результате, на сегодняшний день, украинцы являются одной из крупнейших национальностей Европы, а Украина - крупнейшим европейским государством.
Отсюда вывод:
Весь ход истории подтвердил правоту и дальновидность Богдана (Зиновия) Хмельницкого, инициировавшего присоединение Украины к России, и несостоятельность политики Ивана Мазепы. Ибо сложись все по-другому, не исключено, что от украинцев бы остались одни воспоминания, как от Полабских Славян и Лужицких Сербов, которые просто исчезли с лица "просвященной Европы"...

Если говорить об европейских народах, то это, прежде всего, латыши и эстонцы, коренные жители немецких герцогств Курляндия и Эстляндия. Положение этих народов под властью немцев было критическим, даже по сравнению с русскими крепостными. Еще немного и их постигла бы судьба вымерших чуди и ижорцев. Достаточно сказать, что первые чиновники латыши и эстонцы в Риге и Таллине (Ревеле) появились только после вхождения этих областей в состав России. До этого все должности занимали исключительно немцы.

Если говорить о Кавказе, то это прежде всего грузины и армяне, которые нашли убежище от персов и турок в России. Армян же от полного уничтожения в 1915 году спасли только русские войска, вторгшиеся на территорию Турции и остановившее армянский геноцид.

Це не у мене так вийшло, а у Мазепи. Ну та ладно я. Невже для Вас і Грушевський не авторитет. Доречі Костомаров був такої ж думки що до Мазепи, хоча з Грушевським взагалі вони "були по різні сторони барикад".
А стосовно Петра: то що ж Ви хотіли? - щоб росіяни зараз тут визнали, що Петро І "казёл", а Мазепа "нармальний пацан". Петро на відміну від Мазепи скористався всіма можливостями, щоб підняти статус своєі держави і я тільки за це вже його поважаю. Хоча звісно на героя України він не тягне.  :) Мазепа ж, звісно лишиться в історії як помітна фігура, але знову ж на героя України, по моєму, він не тягне, бо строїти церкви "своїм коштом", взявши його з військової казни - справа не хитра. А от щоб здобути підтримку народа, треба сильно старатись. Богдан Хмель мав таку підтримку (це навіть ні в кого сумнівів не визиває) і може називатись народним героєм, героєм України. А Мазепу тоді в народі називали "поляком". Так як же такий діяч, не визнаний тоді, викликаючий суперечку зараз може бути нашим народним героєм. Видатною, навіть яскравою історичною особистістю, про яку треба знати - да, героєм - ні.

Хе-хе, я б не був би так впевнений у цих висновках. Достатньо подивитись на історію русифікації.

# 1626 рік. Київський митрополит Іосиф Краковський склав акафіст до святої Варвари. Москва дозволила, але з умовою його перекладу на російську мову. Наказ Синоду митрополитові України позбирати з усіх церков України книги старого українського друку, а замість них завести московські видання.
# 1627 рік. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. Так, у Москві спалено 'Учительное євангеліє' Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та 'Катехизис' Лаврентія Зизанія Тустановського.
# 1677 рік. Патріарх московський Іоаким наказав з українських книг знищити листки, які мають різницю від книг московських.
# 1689 рік. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати І том 'Четьї-мінеї' Дмитра Ростовського.
# 1690 рік. Московський патріарх Іоаким указом заборонив усе українське письменство, а І том книги 'Четьї-мінеї' Данила Заточника звелено спалити.
# 1693 рік. Лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.
# 1709 рік. Указ Петра І про заборону друку книг українською мовою, а книги, друковані церковно-слов'янською мовою, звіряти з російським виданням, щоб у них ніякої різниці не було.
# 1720 рік. Указ Петра І, щоб знову книг ніяких, крім церковних попередніх видань, в Україні не друкувати, а ті старі книги з книгами великоросійського друку зрівняти, щоб ніякої різниці і особливого наріччя в них не було.
# 20 грудня 1720 року. Петро І видав указ київському губернському князю Голіцину, щоб - во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные.
# 1721 рік. Наказ Синоду надсилати книги з українських друкарень у синодальну контору для виправлення їх згідно з російськими вимогами та вимовою й звірення клеймом цензора.
# 1724 рік. Друкарня Києво-Печерської лаври оштрафована на одну тисячу карбованців за друкування книг, не у всьому схожих з великоросійськими. На таку ж суму і за таку ж 'провину' оштрафовано і Чернігівську друкарню, яку перевезли до Москви.
# 1729 рік. Наказ Петра І про переписування в Україні державних постанов та розпоряджень з української мови на російську.
# 1740 рік. Російська імператриця Анна Іванівна створила правління гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія Шаховського та запровадила російську мову в діловодстві на території України. Переписи 1740 — 1748 рр. свідчать, що в семи полках Гетьманщини на 1094 села припадало 866 шкіл з викладанням українською мовою. У 1804 р. було видано царський указ, який заборонив навчання українською мовою. Результати національного гніту одразу позначились на стані освіти в Україні. Уже перепис 1897 р. показав, що на 100 осіб було лише 13 письменних.
# 1748 рік. Наказ Синоду Київському митрополитові Самуїлу Милославському ввести в Києво-Могилянській академії та в усіх школах України російську мову викладання, в результаті чого на Лівобережжі зникло 866 українських шкіл.
# 1750 рік. Після скасування Канцелярїї міністерського правління малоросійських справ у м.Глухові з неї вилучені та перевезені до Росії справи таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені під час розорення Січі генерал-поручиком Текелією у скрині під престолом січової церкви, опинилися в Московському відділенні загального архіву Головного штабу.
# 1755 рік. Синод наказав Києво-Печерській лаврі перекласти на російську мову 'Четьї-мінеї' св.Дмитрія Ростовського та Києво-Печерський патерик.
# 1763 рік. Указ Катерини ІІ про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
# 1764 рік. Скасування Катериною ІІ українського гетьманства, а з ним — ліквідація українських навчально-культурних закладів та усунення від влади україномовних чиновників.
# 1765 рік. Ліквідація Катериною ІІ козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл.
# 1766 рік. Синод видав суворий указ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні друкуються та апробовані Синодом.
# 1769 рік. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою і наказав відібрати у людей ті букварі, які були вже на руках.
# 1782 рік. Катерина ІІ створила комісію для заведення в Росії народних училищ, завданнями яких було запровадження єдиної форми навчання та викладання російської мови в усіх школах імперії.
# 1784 рік. Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу карати студентів та звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської академії за відхід від російської мови.
# 1785 рік. Наказ Катерини ІІ по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російська мова заведена у всіх школах України.
# 1786 рік. Синод знову наказує митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московськими виданнями не було, а в Києво-Могилянській академіі негайно ввести систему навчання, узаконену для всієї імперії.
# 1789 рік. У Петербурзі з ініціативи Катерини ІІ видано Порівняльний словник усіх мов, у якому українська мова визначається як російська, спотворена польською.
# 1811 рік. Закриття Києво-Могилянської академії.
# 1847 рік. Розгром Кирило-Мефодіївського братства.
# 1853 рік. Покалічено видання Літопису Грабянки.
# 1859 рік. Абеткова війна розгорнулась внаслідок того, що намісник Галичини граф Глуховський запропонував увести в українську писемність латинський алфавіт. Це сколихнуло галицьких українців, посилило боротьбу за національне відродження.
# 1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу Основа.
# 1863 рік. Валуєвський циркуляр: 'Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє - ворог Росії'.
# 1864 рік. Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року, туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Херсонськоїта Чернігівської губерній.
# 1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.
# 1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню Дощик французькою мовою.
# 1881 рік. Закон про дозвіл на друкування словників українською мовою, але за російським правописом, а постановка українських вистав залежить від місцевого начальства.
# 1887 рік. Рукопис граматики української мови цензор повернув, не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття.
# 1888 рік. Указ Олександра ІІІ 'Про заборону вживания в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами'.
# 1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.
# 1892 рік. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови.
# 1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону.
# 1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей.
# 1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою.
# 1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.
# 1906 і 1907 рік. Закриття Просвіти в Одесі та Миколаєві.
# 1908 рік. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.
# 1910 рік. Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.
# 1914 рік. Указ Миколи І про заборону української преси.
# 1919 рік. Після завоювання України більшовиками - знищення національно свідомої частини населення та заборона всіх українських літературних, драматичних та усних творів, серед яких лише українських народних пісень - триста тисяч.
# 1921–1923 роки. Голод в Україні.
# 1922 рік. Ліквідація Просвіт на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців.
# 1929 рік. Арешт українських науковців та духовенства - заміщення їх російськомовними.
# 1932 рік. Спланована та здійснена за підтримкою, чи пак з мовчазної згоди 'світового співтовариства', акція ліквідації українського народу. В Україні, яка володіє 40% світового чорнозему, умертвлено голодом до 12 мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб зберегти зрусифіковане міське населення. У містах введено карткову систему та паспорти.
# 1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.
# 1938 рік. Постанова ЦК КП(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.
# 1939 рік. Після «визволення» Західної України - закриття частини українських і відкриття російських шкіл.
# 1940 рік. Депортація населення Галичини у Сибір.
# 1946 рік. Постанова Ради Міністрів Радянського Союзу про затвердження українського правопису, наближеного до російського. Голод в Україні.
# 1947 рік. Каганович провів чистку серед діячів української культури. Знов депортація в Сибір населення Західної України. План вивезення українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів.
# 1949 рік. Заборона повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під час війни разом зі своїми заводами. Для відбудови промисловості в Україні присилали росіян. З КП(б)У виключено за націоналізм 3% комуністів на ХVІ з'їзді партії. На цілину - в Казахстан та Сибір - вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат.
# 1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову.
# 1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС - нова програма партії про злиття націй в єдиний радянський, тобто російський, народ.
# 1962 рік. Репресії проти захисників української мови.
# 1970 рік. Наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою. Затвердження тільки в Москві.
# 1972 рік. Друга після війни чистка і репресії проти українства. Усунення з посади Першого секретаря ЦК КПУ П.Шелеста за недостатню боротьбу з націоналізмом. Арешти.
# 1975 рік. Нова цензура Кобзаря Т.Шевченка.
# 1978 рік. Колегія Міносвіти УРСР. Директива Про вдосконалення вивчення російської мови в українських школах.
# 1979 рік. Ташкентська конференція - Російська мова - мова дружби народів.
# 1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу Про поліпшення вивчення росіиської мови у школах республік. Доплата за російську мову викладання 15% та поділ класів.
# 1989 рік. Постанова ЦК КПРС Про єдину офіційну загальнодержавну мову в Радянському Союзі (російську). Те ж у проекті Конституції М.Горбачова.
# 1990 рік. Верховна Рада Радянського Союзу. Закон про мови народів Радянського Союзу закріплює за російською мовою статус офіційної на всій території Радянського Союзу.

Пусть годы с головы дерут за прядью прядь
Пусть грустно оттого, что без толку влюбляться
Не страшно потерять умение удивлять
Страшнее потерять умение удивляться!

нет ну нормально?
а какая автономия у Украины была? УССР что-ли? в топку такую автономию. щас наконец-то кака-никакая отдельная страна наклевалась, так это меньше 2 десятков лет, а у курдов своя голова на плечах - в конце концов их народ так никто и не отменил - все знают что они не турки, что уже хорошо.

Ну, якщо смерть десятка мільйонів українців в 33-му році (один із наведених прикладів Розумнка) це "некритичная издержка", то я не дивуюсь, що у Вас на лавровому вінку листочки сторч (дыбом) не стали. Мій дід у 33-му помер у молодому віці, і для моєї бабусі з двома малолітніми дітьми, що пухли від голоду, це була "критичная издержка"

То, о чем Вы говорите - преступления коммунистического режима, от которого Россия пострадала не меньше, а больше других народов. То, что в Украине называют голодомором, происходило одновременно и в российском Поволжье и в других регионах.

История не однозначна. А в споре рождается истина! :)

Що ж це себе Росія так обділила  :shok2: ? (це я - про ООН). Не здається Вам логічнішим, що Сталін таким "макаром" захотів "заиметь" більше голосів в ООН. Або ж Ви наводите приклад, коли представники України і Білорусії проголосували не так, як представник СРСР, і я приступаю до поїдання свого картуза.

І я про те ж. Нічогенька підбірка "рівноправності" вийшла.

А щодо того що в часи застою того вже не було - то це не так. Згадайте Івасюка, для прикладу. Та й мене особисто в 89 парторг обіцяв з інституту виключити за просте гречне питання: чому це у нас у вузі, де 95 відсотків було українців не можна було б організувати хоча б групу з викладанням українською мовою. Отаке.