Абзац первый, пункт второй. Или " знову ...... не дали ..." (Сторінка 1 із 2)

зато пенсіонерам добре, от вони і за нього проголосували.

а что, были варианты?  :imho:
типа "перевыборы" делались с определенной целью ... Леню никто смещать не собирался  :imho:

Неасилил.

Выборы получились действительно кошмарными.
В результате Лёня на ещё будет мазолить глаза 4года.
И снять его с помощью перевыборов уже не выйдет.

Пускай два, хрен редьки не слаще.

Вдома телевізора нема. Їм гриби і дивлюсь килим... 

 :shok: :shok2:
Где на Марсе?

ЛЮБИ ДРУЗИ! Откройте глаза! Вы все сейчас точь в точь повторяете всё то, что вам вбивают наши СМИ про Черновецкого. Почему такой шум вокруг Лёни? Потому что он :
1. Ни с кем не делится - считаю правильным, нам больше достанется...
2. Реально помогает людям ( не всем, конечно, всем помочь нереально) - тем кто в этом нуждается.
3. Действует непопулистскими методами - нет методов управления, которые нравятся абсолютно всем - это по поводу эвакуаторов, "башмаков" и т.п. - лично я считаю  что это правильно, хотя пока ещё далеко от идеала, т.к. должны быть организованы парковки для всей массы авто. Станет какой-нибудь урод в таком месте, что из-за него ОДНОГО пробка в 3 км. Заметьте, что эвакуировали не все подряд авто, а в основном только те, что мешали движению, создавая при этом пробки.
4. Обратите внимание, сколько станций метро открывается, мосты строятся, развязки, дороги... Да, начинали это до него, но насколько быстрее при Лёне это делается.
Вы думаете, чтоб воплотить все планы в жизнь, учитывая, что постоянно ему мешают, нужно 1,2,3,4..года? Я думаю поболее.
Я не являюсь сторонником или фанатом Черновецкого, но он первый реальный мэр. Пусть он балуется наркотой, пусть он не совсем адекватный, но он делает. Скажите, пожалуйста, среди вас есть идеальные люди?  Честных политиков нет ни в одной стране и не будет.
А земельный скандал возник только из-за того, что кто-то его поднял. При Омеле некому было поднимать скандал
, т.к. все были в доле, потому он и чистенький парень. Нами управляют, вбивают в наш мозг то, во что мы ОБЯЗАНЫ верить с помощью СМИ, а что такое СМИ? Это бизнес структуры отдельных людей, которые работают на благо этих людей...
Прошу не спорить со мной, я уже давно испытываю полную апатию к политике "слуг народа" (со времён "оранжевой революции" - самого большого кидалова народа в истории независимой Украины), потому редко меня видите в политических темах. Всё это моё  :imho:, крепкое  :imho:

Страна такая, хуже курятника!!! Зато если завтра клич "НА МАЙДАН", то опять встанут и пойдут (одно слово-электорат), нас имели, имеют и будут иметь!!! А мы этим горды!!!! Пусть Леня-космос, зато не галдит, ездит на своем "МАЙБАХЕ" не за государственные и молодец!!!

Страна (Держава, Земля, Родина) нормальная! Богатая, красивая, щедрая... Вот только люди часто-густо безмозглые, ограниченные, трусливые, жаддные порочные (не все, меньшенство, но сплоченное вокруг серости!!!, а потому покуда сильное меньшенство)... Леня - ни чем не отличен по сути (корыстной, лживой, жадной и мн.мн.мн.) от иных притендентов (в эти выборы) на ограбление Киева (в данном случае) (rem: субъективное мнение)...
"Эра космонавтики" грядущая, подобно сырому мраку, что опустошение за собой несет надвигаеться. Сдобренная явно "коммерческим" ориентиром (не политическим!), направленным на быстрое (найскорейшее) извлечение дивидендов  из инвестиций (в выборы в данном случае)...
Но есть и позитив. Абсолютно ясно, контрастно и не сомненно видимо стало (без слов лишних во всем то ощутимо), что "нынешние" отходят в политическое "небытие". Фиаско пани Тимошенко (разгром, не окончательный, но сокрушительный и масштабный и то на кануне баталий куда более значимых и емких), откат (от позиций ранее занимаемых) Рыгионов и Памаранчевой "их Украины" (хотя все же НУНС мне кажеться, в среде "апельсинов" наиболее стабильной (умеренной, прогнозируемой, адекватной), хотя и катастрофически теряющей популярность (ввиду черезмерной "кисельнсти" руководящей верхушки) полит силой) , выход на полит арену новых сил (покуда чисто информативный, но с перспективой бысрого роста) в том числе и тех , что во главе Нац. Идею движут. Все говорит за то, что перемены не просто грядут, но свершаються и люди все больше в категорию Народ из электората переходят!!!
Но, чтоб путем все было не бичевать себя надобно и расписываться в неспособности своей, но собравшись, поразмыслив, прислушашись к голосу разума и совести своей действовать!

Соромно, звісно. Соромно, що мером моєї столиці й далі лишатиметься блазень із явними ознаками психічного нездужання, – і моє апостольське Вічне Місто, моя священна столиця, впродовж віків ким тільки не гвалтована, буде й далі стрімко перетворюватися на брудний, безликий Гонконг, по якому мчать, перекриваючи рух, класичні Свириди Петровичі й Проні Прокоповни на джипах із урядовими номерами, здійснюючи свою давню мрію, за класиком-таки: "А я по Хрещатику шлейфом тільки шелесь! шелесь! Та на всіх тільки пху! пху!"...

Тільки ж коні, то пак кияни, не винні. І не варто так уже улюлюкати в бік міфічних гречколюбних бабусь, які буцімто воліли "по 100 гр. щосвята від Черновецького" над "один раз 1000 грн. від Тимошенко" (за моїми спостереженнями, бабусі якраз голосували "за Юлю"!). А річ у тім, що киянам таки дійсно не було з кого вибирати. З цілого довжелезного полотна кандидатів (ах, трясця ж вашій помаранчево-біло-блакитно-рожево-червоно-рябоцибесенькій мамі, як же ж ви всі дістали, пігмеї, своєю щовиборчою істеричною трясучкою капшуків і амбіцій!) – таки жоден не продемонстрував, ні на макове зерня, – ні державницької культури, ні свідомості столичного мера. Ані, зрештою, просто, гідності киянина, якому це Місто – болить.

Бо з Містом же таки катастрофа – впору криком кричати й калатати в дзвони на сполох, як перед татарськими набігами. Сто років тому це ще було одне з найпрекрасніших міст у Європі. Двадцять років тому, вже понівечене й брутально ограбоване сталінським погромом із понад 300 своїх коштовних храмів і майже всіх історичних ансамблів, воно ще лишалося, завдяки унікальному, містичному, тільки з Римом і Єрусалимом порівнянному ландшафту, "містом-садом", де в радість було жити – і яким можна було захоплюватися. Нині це – розпухла сміттярка диких, сліпих, оскаженілих нуворішських грошей і нуворішських-таки смаків. Чотиримільйонне місто з одним (!) вокзалом, без багатоповерхових паркінгів (жодного!) і об'їздних доріг (вантажівки в історичному центрі – незмінний шок кожного європейця!), з людьми, загнаними під землю (!), й давно "непроїздним" потоком "пробок" і "тянучок" на поверхні, без пішохідних зон і взагалі без хідників, бо по хідниках паркуються й їздять автомобілі ("повбивав би!"), з китайсько-латиноамериканською екологією (ще трохи, і сльози тектимуть з очей від забрудненого повітря, як у Боготі!), з Hayatt'ом навпроти Софії (ще раз "повбивав би!") і взагалі без жодної культури містобудування, бо "будували"-гвалтували його всю дорогу після Мазепи різних мастей бабушкіни-варяги, котрим на Місто було начхати, і жодного трепету до князівсько-гетьманської слави "східних Афін" у цих людей нема й заводу (був би – не віддали б лаврських святинь у хамське паношення тоталітарній секті, званій Московським Патріархатом!), – ось який він нині, наш Вічний Град – наш Гонконг, наш Тайвань, наші, вибачте на слові, Познякижилбуд...

Місто без господаря. Місто, захоплене варварами. Місто, в якому жити стає все трудніше. Все незатишніше. Все неможливіше.

Але ж ви тут не живете, ви, з отого полотнища? Ви ж, самі варяги-некияни, повиносилися "за межі", в колишню "дачну зону", в надозерні палаци, поогороджувані шлагбаумами й будочками з озброєною охороною, – як же ви смієте, як вам стає нахабства, зажертій совковій нуворишні, лепетати щось про "проблеми киян", коли ви, убогі, їх собі так і уявляєте, ті "проблеми", – у вимірі то 100, то 1000 грн. на душу електорату, – а від розуміння того, що взагалі значить для честі нації столиця, та ще така, як Київ, вас відділяє дистанція, як від Печерська до Місяця?...

Бравого "сандеївця Льоні" і його команди в принципі можна було позбутися. Тільки не було кому цього робити, от у чім штука. ЮВТ, майстер інтриг і геній деструкції, затіявши цю справу з притаманною їй бурею й натиском, усю "конструктивну" частину найбездарнішим чином провалила – просто тому, що не змогла запропонувати киянам нічого ліпшого. Тобто, взагалі нічого, крім власних карих очей у телевізорі. Жодних ідей. Нуль цілих, нуль десятих. Замість прем'єра європейської країни орудувала, як не гірко, дама рівня трамвайно-тролейбусного депо, чиє почуття реальності, схоже, вбила непохитна віра в те, що: 1) все на світі купується й продається; 2) "действительное впечатление можно произвести только сверхнаглостью" (В.І.Ленін); 3) варто їй тільки зняти з ноги черевика й оголосити "Це мій черевик – голосуйте за нього!" – як збуджені юрми притьмом ринуть виконувати вказівку. Юрми, натомість, не ринули. І не дивно: порівняно з Черновецьким вірний ідальго ЮВТ Турчинов у гіпотетичній іпостасі київського мера має хіба ту перевагу, що розмовляє реченнями, де можна розрізнити підмет і присудок. Сподіватись від нього якоїсь культури державницького мислення смішно – свого часу на посту глави СБУ він запам'ятався був виключно тим, що, замість безпеки країни, займався особистою безпекою ЮВТ, тобто збором "компромату" на її опонентів, – і це в тій самій країні, де наш великий північний сусід порядкує як у себе в хаті, і СБУ таки ой як потребувала би притомного керівництва... Так що єдиною видимою чеснотою "прем'єрського кандидата" була його особиста відданість прем'єрші – чого для Києва виявилось малувато. Ну, а про всіх інших "учасників забігу" й говорити нецікаво – навіть красень Кличко був ніякий, мов той Турчинов. Яке ж вам діло до Вічного Міста, "любі мої", що вас аж стільки налетіло сюди й насмітило вашими летючками (а сміття-то в нашій Азіопі не сортують, не переробляють!), – що вам Гекуба?...

Що мене не перестає дивувати, це безмежна "класова тупість" наших політнуворішів: повна відсутність у них будь-яких довготермінових стратегій і бодай би зачатків безкорисливо-теоретичного інтересу до країни, котру, за Шевченком, беруться "правити". При наявності в голові хоч би азів "києвознавства" можна було б усе-таки допетрати, що Київ не дається взяти "на хапка". Коли в 2004 р. це хотіли зробити "донєцкіє" методом "лежать, баяцца!" – Україна одержала Майдан. Коли в 2008 р. це схотіли зробити Тимошенко й Кличко методом "поцілуй мене з розгону", – Київ одержав Черновецького. Що, в перекладі з мови передвиборчих бюлетенів на дискурс київських вулиць, означає: "А пішли ви всі!..."

"Отакоє-от", як казала одна незабутня. А Мера – справжнього, не за посадою тільки, – в Києві як не було, так і нема.

Я от думаю – може, нам Джуліані "на київський стіл" покликати? Примудрився ж чоловік якось перетворити геть "убитий", у 1990-ті, Нью-Йорк, де з підземок смерділо сечею гірше, як у радянських клозетах, а крізь Сентрал-Парк після 17.00 не наважувались іти навіть бомжі, – на місто, цілком відповідне європейським (авжеж пак!) стандартам. Може, він і Києву повернув би колишню славу? Його "градоначальницьким" чеснотам я б повірила – мала нагоду позаторік споглядати його зблизька, на Міжнародному письменницькому фестивалі "World Voices" у Нью-Йорку (уявляєте собі, до прикладу, Черновецького – та на "Молодості"? Чи – хоча б на Скрипчиній "Країні Мрій"? Так отож...). А вже кваліфікованих викладачів києвознавства я б такому "варягові", бігме, й сама не полінувалась би серед київської інтелігенції підшукати – і навіть, як казала Сова в мультфільмі, "бєзвозмєзддо, то єсть дадом". Принаймні він би їх слухав – у цьому я не сумніваюсь. Принаймні такий Джуліані моє Місто – поважав би.

Ось це й є ключове слово, в ньому весь "політтехнологічний секрет", якого не купиш за гроші, – повага. Саме її не виявив до Києва жоден із кандидатів. І тому Київ проголосував за відвертого, неприхованого блазня – за того, кого відверто й неприховано зневажає сам: от уже другий рік глузливо чмихаючи на сам звук його імені.

Це був чесний вибір, панове.

http://blogs.pravda.com.ua/authors/zabu … 1a8676ead/