Тема: Європа до України. Як з екранів, а як в житті.
Пролог.
Простенька ілюстрація до того, як нас чекають, люблять поважають у Європі, насамперед наші найближчі "друзі" -поляки.
На своїй, нехай буде суб"єктивній, але в купі з іншими подібними прикладами більш об"єктивній, ситуації (спілкувався з тими, хто останнім часом отримував візи у Польському посольстві).
Зав"язка.
Виникла службова необхідність з"їздити до Польщі на запрошення підприємства, яке працює в будівельній галузі. Я засновник та директор подібного підприємства на Україні.
Маю закордонний паспорт з шенгенськими візами та візитами (один рік).
Маю офіційне запрошення від польського партнера (на п"ять років).
Місяць очікувань черги - і я, щасливий, здаю документи у візовому центрі (Вінниця).
Детальні перевірки: запрошення...баланс підприємства...зарплата...наказ, що я директор і місце за мною зберігається...грошей на моїй картці... страховка... бронь готелю... відбитки пальців...дві сплати на загальну суму близько 1800грн... все серйозно
Чекаємо тиждень і....
О! Щастя!
Кульмінація.
ВІЗА!!!! На 20 днів перебування на протязі 3-х місяців!
Епілог.
Боїться нас Європа, як .... ладану!
Українці є для них, за замовчуванням - ізгоями, які й ладні тільки що бути прокладкою між...
А їх усмішки, слова підтримки та заклики відкритості та співпраці з трибун та екранів?..
Так, актори вони не гірші більшості наших політиків.... Та й навряд чи кращі... як люди...