Гипотетический вопрос - максимально привлекательная страна для ПМЖ (Сторінка 2 із 4)

Ну, у випадку зі Скандинавією, перше зумовлене природніми умовами. Мало сонячного світла і всяке таке... Так кажуть психологи.

Але в цій темі порівняння робиться не з Україною, а з іншими гіпотетичними напрямками для еміграції.

Максимально привлекательная страна для ПМЖ - это та, где есть максимально привлекательная работа... Ибо без нормальной работы везде плохо... Я не представляю, что бы я делал за границей, а тут вроде на пиво и на бензин (газ) хватает... Так что, на данный момент, для меня такая страна - это Украина! ))

Aprox, о, це правильна думка! 

Полностью согласен. )
Но на старости лет уже хочется чтоб косточки грелись, а не мерзли )

Я в армии неделю уснуть не мог, а потом ничего... Ко всему привыкаешь!

Життя - це не тільки робота.  Я, наприклад, рівень щастя не вимірюю привабливістю роботи, хоча і займаюсь улюбленою справою. Дуже важко визначити всі критерії комфорту в рамках одного посту. Скажу про одне. Інколи просто відкрваєш ГуглМепс і для інтересу бродиш по вуличкам незнайомих міст. Особливо мені подобаються містечка в Західній Европі. Що не містечко, то своя неповторна атмосфера, все збудовано з любов'ю, оберігається і підтримується теж з любов'ю. Видно що то все зроблено в атмосфері спокою, не поспішаючи, а з насолодженням. Неначе люди будували свої міста смакуючи тим, що роблять зараз для життя, для себе і на багато літ уперед для нащадків. Тепло, комфорт і радість відчуваю навіть я, котрий бачу за допомогою інтернету за багато тисяч кілометрів. Мені інтересно, які відчуття викликали б у людей, що живуть там, в тих безумовно теплих містечках, краєвиди наших маленьких міст, наприклад Долинської, Бобринця, Нового Бугу. У мене особисто не виходить довго блукати нашими маленькими містами, бо це навіює іноді розпач, іноді відразу, іноді гнів і жодного разу відчуття комфорту і тепла. Враження, що все зроблено поспіхом і в перервах між "привабливою" роботою, війною і в'язницею. Де життя? В маленьких містечках України поки що не видно ні минулого ні майбутнього.
Пробачте за нудне откровіння.

мені теж, але так хочеться походити там за допомогою власних ніг, а не допомоги Google Street.

Кто-то едет за стабильностью (часть кто уехал в Белоруссию, искали в первую очередь стабильность и предсказуемость), кто-то едет за сменой жизненной картинки, кто-то за заработком (мечтаю вернуться на родину).... Поэтому сколько людей, столько и мнений будет.
Ориентироваться надо (кроме работы, заработка и т.п.) еще и на то, в какой стране ты чувствуешь себя как дома.

Ні що так не радує, як можливість жити в своє задоволення, без необхідності працювати взагалі.
Але це не про нас...

Більшу частину часу в рік проводжу в Канаді. Якщо є питання звертайтесь.

Язык английсикий или францусский смотря куда... Лучше найти работу если вы сильный спец в чем то что вам даже сделает работодатель рабочую визу (что счас фантастика). Подача документов. У меня хороший знакомый подал документы и через 7 лет ему дали ПМЖ. В 36 лет уехал таки. Нужны также и деньги на первое времяю. Вообще там сильно все зависит по баллам. Чем моложе тем + балы чем больше востреборванная специальность тем +балы и тд тп. Почитайте на канадском сайте или консульстве. Но жить на зарплату одного работающего в семье там очень и очень не легко. Но это лучше чем в Польшу. У меня знакомый уехал в Польшу - здесь пстроил 3 этажный дом отцу под Днепром + машина и все дела. Там 3 год уже - работает один + ребенок малый и жена с ним - 3 год копит на велосипед при том что работает в IT. Страна стране рознь. Канада очень неплохая страна для эммиграции. Но может таки сделаем Украину удобной для жизни чтобы наши дети НЕ уежали?